Гетті Грін
Часто можна зустріти думку, що заможні люди дуже економні, і тому, мовляв, вони такі багаті. Можливо, це справді так, але часом ощадливість перетворюється на хворобу. Так сталося і з Гетті Грін (у дівоцтві Робінсон) — найбагатшою жінкою (станом на 1916 рік), чия скнарість увійшла в історію і навіть була увічнена на сторінках Книги рекордів Гіннесса. Це була жадібна жінка, що носила для економії єдину сукню, яку прала рідко, харчувалась лише вівсяною кашею, зрідка дозволяючи собі ласощі – шматочок рафінаду, не купувала іграшок своїм дітям. Унікальне поєднання інтуїції, математичних здібностей та навичок прогнозування дозволили Гетті Грін стати найбагатшою жінкою у світі, навіть у перерахунку на сучасний курс.
“Життя – нескінченна боротьба, – любила повторювати Гетті, – у людини немає друзів; гроші – початок і кінець світобудови, а Бог хоч і є, але сидить високо і не втручається”.
"Золота" дівчинка
21 листопада 1835 – родилася Генрієтта Хоуленд Робінсон в місті Нью-Бедфорді, штат Массачусетс. Батько Едвард Мотт Робінсон (1800-1865) та мати Еббі Хоуленд (1809-1860) перебували в Релігійному товаристві друзів і володіли китобійним промислом. Генрієтті (або, як її називали рідні, — Гетті) пощастило від народження. Її сім’я на початку XX століття вважалася однією з найбагатших у США. Батько й мати Гетті весь час були зайняті, тому дівчинку, коли їй було два роки, відправили жити до дідуся-бізнесмена Гідеона Хоуленда й тітки Сільвії. Зір у старого був слабким, тому, щойно маленька Гетті освоїла грамоту, вона стала читати йому газети зі зведеннями з різних бірж. Так, під впливом дідуся й батька, дівчина захопилася бізнесом і вже в шість років замість ігор у ляльки із захватом читала фінансові статті. Гетті стала не лише розуміти, як працює біржа, а й захопилася аналітикою. Все це призвело до того, що у віці 13 років вона спромоглася вести облік у сімейному бізнесі — це дозволило сім’ї заощадити на зарплаті відповідного фахівця. Свої перші вкладення Гетті Грін зробила ще в дитинстві. На її ім’я відкрили рахунок у банку, і щоразу, коли вона заощаджувала на покупках і заробляла центи, виконуючи доручення родичів, вона не витрачала їх, а несла до банку. Що це було — вроджений характер чи наслідки дідусевого виховання — зараз сказати складно, але саме тоді її скупий і ощадливий характер сформувався остаточно.
Молодість та юність: перші кроки на біржі
Коли ж Гетті виповнилося 15 років, їй довірили почесну роль сімейної бухгалтерки. З дитинства дівчинка виховувалася в строгості – вона закінчила релігійну школу, а потім училище для дівчат із привілейованих сімей у Бостоні.
Подорослішавши, Гетті стала миловидною дівчиною і мала славу в місті найбагатшої бедфордської нареченої. Спершу від наречених у неї не було відбою, але Генрієтта вже тоді почала показувати свій поганий характер. Чоловіки були їй нецікаві, адже, вважала вона, усі вони хотіли отримати тільки її спадок. Хоча на вигляд дівчина була більше схожа на сироту, ніж на доньку мільйонера: подейкують, що вона ходила в заношених до дірок чорних сукнях, які ніколи не прала, носила туфлі зі стоптаними підборами й навіть непарні шкарпетки. Якось батько вирішив вивести її у світ і відправив до Нью-Йорка, давши $1000 на новий гардероб. Але повернулася Гетті в тій же старій сукні, радісно повідомивши, що вклала гроші в банківські акції.
Усі перспективи юна Генрієтта бачила лише на фондовому ринку. Проте для цього їй потрібно було переїхати у велике місто, а цим планам дуже чинила опір мати. Як тільки її не стало, мрія дівчини здійснилася – вона переїхала до Нью-Йорка разом зі своїм батьком. Їй на той час було 25 років.
Фондовий ринок став тією територією, де таланти Генрієти відкрилися повністю. Вона вміла прогнозувати, як зміниться курс акцій, куди треба вкласти гроші, щоби примножити їх, а куди не варто. У неї відкрилися неймовірні здібності у передбаченні, куди рушить курс цінного паперу, як зміниться вартість нерухомості, які напрями економіки найближчими роками будуть перспективними.
Жінка з вищого суспільства
Коли міс Робінсон виповнилося 30 років, помер її батько. Більшу частину свого статку (близько 7 млн доларів) він заповів дочці, яка вдало інвестувала гроші в облігації та примножила їх.
Приблизно в той же час розпочався судовий процес, на якому Генрієтта заперечувала останню волю рідної тітки Сільвії Хоуленд. Жінка чинила опір тому, що свій статок Сільвія віддала на благодійність. Суду було надано більш ранній документ, за яким усі свої гроші родичка залишала Гетті. Щоправда, суддя поставив під сумнів справжність цього заповіту, і Генрієтта програла позов. Справа широко висвітлювалася в газетах – через вчинок Гетті громадськість обурювалася.
У 33 роки міс Робінсон вийшла заміж за багатія Едварда Гріна. Було складено шлюбний договір, згідно з яким чоловік не мав права претендувати на статок дружини, а статок, тим часом примножувався. Гетті успішно вкладала гроші у цінні папери, не боячись ризикувати. У шлюбі народилися син і дочка (Нед та Сільвія), проте стосунки з чоловіком не складалися. Генрієтта звинуватила Едварда в тому, що він таємно користується її грошима, сховала всі цінності, після чого Едвард оголосив себе банкрутом і залишив будинок.
Статок
Згідно із заповітом батька, Гетті у 31 рік стала спадкоємицею $7,5 млн готівкою (107 млн доларів у перерахунку на наші дні). Китобійний промисел батько заповідав своїм братам, але він її не цікавив.
На дату смерті статок Гетті Грін у сучасних грошах дорівнював 200 млн доларів (за переоцінкою на наші роки, це 4,3 млрд доларів). Володіла 8000 земельних ділянок з будинками. Власного житла не мала, у гардеробі була одна сукня, яка змінювалася, коли зовсім приходила в непридатність, так само як і білизна. Вона не мала транспорту, теплого одягу, постійно шукала найдешевші продукти в місті, і сама займалася пранням. Причому таке саме ставлення було і до дітей. Її скнарість стала легендарною. Весь стан був у готівкових, цінних паперах, боргових розписках, нерухомості. Ще 1900 року, коли дохід середньої американської сім’ї на рік не перевищував 500 доларів, скнара заробляла 7 мільйонів.
Вона вклала гроші в Chemical Bank і почала займатися лихварством – кредитувала під заставу нерухомості. Розщедритися на власний офіс вона не хотіла, тому банк надав їй робоче місце на своїй території, де вона щодня спілкувалася з тими, хто приходив до неї позичати гроші. Причому під забезпечення вона брала не всі об’єкти, а найкращі та й бажання допомогти в її діях не було жодного. Незабаром їй належали цілі квартали в Нью-Йорку та Чикаго.
Вершиною її інвестиційної активності став 1907 рік. Чергова економічна криза призвела до біржової та банківської паніки. Але місис Грін на той момент залишалася розважливою: з одного боку, вона позичила гроші біржовим конторам, з іншого боку, позичила $1 млн державі. При цьому вона невтомно викуповувала заставні по всій країні. Її статок цього року зростав як на дріжджах
Жадність мільйонерки
Треба сказати, що стосунки з грошима у Генрієтти були непростими. З одного боку, вона чудово вміла їх заробляти та ніколи нічого не потребувала. З іншого боку, жінка дуже боялася втратити величезний статок, що врешті-решт перетворилося на патологію. Жадібність Гетті Грін стала притчею в язицех.
Гетті, власниця величезної кількості нерухомості, ніколи не мала свого офісу, а справами заправляла у вестибюлі банку, розкладаючи папери на підлозі та підвіконнях. Та що там офісу, вона не мала навіть власної квартири — мільйонерка кочувала по дешевих мотелях. Сукня у Гетті була одна, а міняла вона її тільки після того, як тканина майже зітліла. Найбагатша жінка через дорожнечу не користувалася теплою водою та опаленням. Їла вона, в основному, найдешевшу вівсянку, поламане печиво, яке продавали за безцінь, та пироги по 15 центів. Щоб не витрачатися на мийні засоби, Гетті прала лише найбрудніші частини одягу і майже ніколи не мила руки.
Від скнарості матері страждали діти. Якось її син упав і зламав ногу. Хороші лікарі могли б допомогти, але Гетті звернулася в безплатну клініку для бідних, де ногу не вилікували, а просто ампутували. Все життя син Генрієти пересувався на милицях. Щодо дочки, то страждала і вона. Від народження дівчина деформувала ступню, проте про лікарів вона й не заїкалася, знаючи, що мати не дасть на лікування ні цента.
За все своє життя, Гетті Робінсон Грін не пожертвувала жодного центу. Не платила податки, для неї була неприйнятна лише думка – віддати щось державі. Сюрпризом стало для неї прийняття єдиного прибуткового податку на прибуток у 1913 році, під час розгляду якого неодноразово згадувалося її ім’я.
Відьма з Уолл-стріт
Гетті не бачила перспектив у сімейному бізнесі, оскільки на популярність китового жиру, який застосовувався для обігріву та освітлення приміщень, а також у промисловості, вплинула поява гасу. З одного боку, технічний прогрес призвів до порятунку популяції китів, які знищувалися у величезній кількості, з іншого – до закінчення сімейного бізнесу. Торгівля з Китаєм теж великих доходів не віщувала. Перспективи юна леді бачила лише на фондовому ринку та мріяла переїхати у велике місто, що сталося лише після смерті матері.
Фондовий ринок став покликанням – вона вміло прогнозувала зміни курсу акцій, знала, куди треба вкласти, щоби отримати дохід. Після кількох років успішної торгівлі з’явилося прізвисько «Відьма з Уолл-стріт» через неймовірні здібності передбачати зростання та падіння цінних паперів, цін на нерухомість, перспективних напрямів економіки. За іншою теорією вважають, що своє прізвисько вона отримала у поважному віці. Щодня вона ходила до банку, де зустрічалася із позичальниками, які не могли взяти кредит у банку. Звичайний образ – чорний плащ, капелюх із вуаллю, зле обличчя та різка хода.
Бізнес ця жінка вела за двома пріоритетними напрямками – цінними паперами та кредитуванням під заставу, причому у забезпечення брала лише ліквідну нерухомість у мегаполісах. Всі розрахунки та операції вона проводила особисто, як і вибивала борги з несумлінних позичальників. Однією зі складових успіху, крім точних розрахунків ефективності вкладень – наявність вільного капіталу.
Останні роки
Чи вміла Генрієтта Ґрін взагалі любити? Кажуть, вона не любила нікого, крім своєї собаки Деві. Американка зізнавалася: “Собака дивиться на мене віддано, і їй не потрібні мої гроші”. Водночас жінка-скнара дуже боялася за своє життя – вона ходила в гості з власною їжею і навіть спиртовим пальником для варіння яєць, побоюючись отруєння. Відомо, що також Гетті отримала ліцензію на зброю й нібито ніколи з нею не розлучалася.
3 липня 1916 року її знайшли мертвою на порозі власного будинку. На цей момент її статки становили $200 млн (або $4,3 млрд у сучасній вартості грошей). Тобто за 51 рік їй вдалося збільшити відданий у спадок статки у 27 разів! У її власності було 8 тис. ділянок із будинками, проте свого власного житла вона не мала. Весь її стан був у готівці, цінних паперах, боргових розписках та об’єктах нерухомості — ніяких антикварних цінностей та великих досягнень науково-технічного прогресу, все більш ніж скромно.
Син і донька успадкували її статки – $200 мільйонів. “Дядечко Нед”, як називали нащадка відьми з Волл-стріт, дуже швидко “спустив” свою частину спадщини. Відчувши нарешті свободу від гніту ненависної матері, він купував дорогі автомобілі й вкладав гроші в технологічні розробки. А ось донька Сільвія, маючи гіркий приклад, усе життя займалася благодійністю.
Ця жінка прожила дивовижне, сповнене подій життя. Але ніхто з біографів не може сказати, чи була вона по-справжньому щасливою, володіючи своїми мільйонами та не користуючись ними. Гетті Грін запам’яталася своїм аналітичним складом розуму, умінням прогнозувати фінансові злети та падіння в економіці країн, аскетичним способом життя та неймовірною жадібністю.
Цікавить трейдинг? Напишіть нам і ми Вам допоможемо розібратися у цьому.